Розвиток роздільного збирання побутових відходів

Автор: Недава Олег Анатолійович
Посада: Народний депутат України

Роздільне збирання побутових відходів не тільки повертає ресурсоцінні вторинні матеріали в господарський обіг і здешевлює тим самим вартість виробленої продукції, але й зменшує обсяги захоронення побутових відходів, що позитивно впливає на навколишнє природне середовище.

Саме тому, у минулому році на державному рівні було прийнято ряд стратегічних документів, які визначають пріоритетність впровадження роздільного збирання побутових відходів в Україні.

Так, минулого року Кабінетом Міністрів України прийнято Концепцію Загальнодержавної програми поводження з відходами на 2013 – 2020 роки, де передбачено впровадження принципу відповідальності виробника за збирання і утилізацію окремих видів продукції після її використання, створення сучасної інфраструктури збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини. Також, Рада національної безпеки і оборони України розглянула комплекс заходів щодо вдосконалення проведення моніторингу довкілля та державного регулювання у сфері поводження з відходами в Україні, серед яких, зокрема, передбачено вжиття заходів щодо мінімізації обсягів утворення та максимально можливої утилізації відходів, забезпечення організаційно-економічних засад у сфері стимулювання роздільного збирання та утилізації відходів. Керівництво Мінприроди наголошувало на необхідності визначення 2014 рік – роком роздільного збирання побутових відходів.

Однак, через політичну та економічну ситуацію, яка склалася в Україні у цьому році, а ні затвердженої на державному рівні програми щодо поводження з відходами, а ні офіційного затвердження рішення щодо визнання 2014 рік - роком роздільного збирання побутових відходів не було здійснено.

Ще з 2011 року Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України встановлені вимоги до роздільного збирання побутових відходів у відповідній методиці.

Законом України «Про відходи» передбачений обов’язок створення умов для реалізації роздільного збирання побутових відходів, а з 1 січня 2018 року встановлюється заборона на захоронення не перероблених (необроблених) побутових відходів. І це, в першу чергу, стосується обов’язковості застосування роздільного збирання побутових відходів оскільки встановлювати сміттєсортувальні та сміттєпереробні заводи без впровадження роздільного збирання побутових відходів, це неефективно з екологічної та економічної позиції.

Однак, в Україні незважаючи на постійне збільшення населених пунктів залучених до роздільного збирання побутових відходів (у 2011 році – 130 населених пунктів, у 2013 році – 503 населених пунктів) обсяги переробки побутових відходів знизились з 8% до 4%.

Це свідчить про формальний підхід до роздільного збирання побутових відходів як з боку органів влади, підприємств та населення, незабезпеченість контейнерного парку та спеціалізованими сміттєвозами, відсутність сміттєсортувальної інфраструктури, збільшення тіньових схем у цій сфері, відсутність на державному рівні інвестиційної підтримки та інформаційно-агітаційних і просвітницьких кампаній щодо роздільного збирання побутових відходів.

Також потребує удосконалення законодавча та нормативно-правова база щодо запровадження економічних механізмів і стимулів для роздільного збирання побутових відходів та впровадження принципу відповідальності виробника за збирання і утилізацію окремих видів продукції після її використання.

Ці питання необхідно спільно обговорювати та відпрацьовувати взаємоприйнятні рішення, звісно базуючись на сучасних передових методах та технологіях, які застосовуються в європейських країнах.

Обсяги переробки побутових відходів в європейських країнах постійно збільшується. Наприклад, Швейцарія, Німеччина та Швеція за даними Євростату за 2012 рік вже досягли показника в 0% прямого захоронення побутових відходів. А Бельгія, Данія, Нідерланди, Норвегія та Австрія досить наближені до цього показника.

Дуже цікавий досвід пострадянських країн – членів Європейського союзу, які на протязі 23 років незалежності, значно знизили обсяги захоронення побутових відходів, за рахунок впровадження роздільного збирання побутових відходів, їх сортування та переробки. Так, у 2012 році в Естонії захоронювалось вже лише 27% побутових відходів, в Литві – 44% та в Латвії – 46%.

Ситуація в Україні, де близько 96%  побутових відходів захоронюється, а населення лише на 78% охоплено послугами з вивезення побутових відходів, не має право на подальше існування, та потребує активного втручання не тільки органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а представників бізнес-структур та громадськості.

Роздільне збирання побутових відходів в європейських країнах не обмежується лише окремим збиранням вторинної сировини, але й здійснюється окреме збирання органічної складової побутових відходів, яка іде на компостування, у тому числі для отримання біогазу, окреме збирання відходів електричного та електронного обладнання, а також окреме збирання небезпечних складових побутових відходів. А в Україні ці напрямки не розвинені взагалі, реалізовано лише деякі невеликі проекти.